Потреби суспільної практики викликали необхідність концентрації уваги безпосередньо на закономірностях правової дійсності, їх вивчення було покладено до основи формування загальнотеоретичних (істо-рико-теоретичних) наук. Історико-правові науки представляють собою своєрідне відгалуження теорії держави і права. Вони також вивчають державу і право в цілому, історичний розвиток політичної й правової думки, але акцентують увагу на історичній конкретності держави і права. [4, 18c.] Теорія держави і права використовує висновки й досягнення історичних наук, історичний матеріал як опорний, базовий. Регулююча функція держави і права визначає необхідність упорядкування відносин між людьми. Тому предметом теорії держави і права є визначення ступеню впливу державно-правових інститутів на особистість.

Деякі представники цієї теорії також вважають, що процес формування держави пов’язаний з тим, що одні люди схильні підкоряти свої вчинки авторитетові. Інші люди, навпаки, відрізняються бажанням повелівати і підкоряти своїй волі інших. Саме вони стають лідерами в суспільстві, а потім і представниками публічної влади. Врешті-решт це призводить до того, що особи, схильні до панування, утворюють державу, державний апарат, а особи, схильні до підкорення, стають пересічними підданими (громадянами). https://www.032.ua/news/3619970/na-enceladi-znajsli-ostannu-skladovu-neobhidnu-dla-zarodzenna-zitta Недоліком теорії є те, що вона пропонує розглядати процес виникнення держави як результат свідомої діяльності людини, понад те, як одномоментний акт волевиявлення. Тоді як вочевидь держава виникає еволюційним поступовим шляхом, незалежно від волі окремих суб’єктів або суспільства в цілому. Недоліком є й те, що історична та наукова сторона реальних суспільних процесів ігнорується для досягнення та захисту певних ідеологічних принципів, що робить її досить заідеологізованою й упередженою.

Вона виходить з того, що засновники церкви мали два мечі. Один вони вклали у піхви і залишили при собі, бо не пристало церкві самої використовувати меч. А другий – вони вручили государям, для того щоб ті могли вершити земні справи. Государ, на думку богословів, наділяється церквою правом веліти людьми і є слугою церкви.

§ 1. Виникнення загальної теорії держави і права

Проте він не є єдиним і пріоритетним усіх часів і народів. Надмірний акцент на ролі класів і класової боротьби у виникненні держави призвів прихильників цієї теорії до ряду міфологічних висновків. Держава проголошувалася тимчасовим явищем, що виникло разом із виникненням класів. Вважалося, що держава відімре разом із відмиранням класів і встановиться суспільство комуністичного самоврядування. В нашій науці багато десятиліть хазяйнував моністичний – марксистсько-ленінський – підхід до вивчення державно-правових явищ. Усі інші теорії й доктрини вважались невірними і піддавались критиці. Сьогодні в нашій країні свобода вибору методів, способів, підходів до вивчення держави і права, плюралізм вчень і думок.

Саме зазначені єдність і диференціація дозволяють вивчати державу в її правовому оформленні і юридичному закріплення, а право – в його державному забезпеченні, гарантуванні, не мішаючи при цьому поглибленому і детальному аналізі й держави і права. Тим більше недопустимим є протиставлення держави і права один до одного. В цьому смислі можна говорити про економічну заданість державних закладів і правових норм, де безпосередньо дотикаються економічні й правові проблеми.

Глава 15. НОРМИ ПРАВА У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ

Видання буде цікавим студентам, аспірантам, викладачам вищих юридичних навчальних закладів, працівникам органів державного управління та місцевого самоврядування. Отже, держава з’являється як результат сімейних взаємовідносин, а влада монарха трактується як продовження влади батька (патріарха) у сім’ї, яка є «батьківською» за характером. Натепер ця теорія не може бути сприйнята, однак її деякі елементи, насамперед роль сім’ї у становленні державності, повинні враховуватися.

Теорія держави і права як наука: поняття, предмет, функції та методи

Серед теорій походження держави є ті, які нині вже залишилися здебільшого в минулому, — патримоніальна, органічна, є й порівняно нові — космічна. Досить широкого поширення набули теорія насильства, патріархальна, соціально-економічна теорії. Кожна з теорій походження держави має своїх прихильників і противників. Термін використовується п межах окремих напрямів марксизму для позначення суспільств, у яких відсутня приватна власність на землю і майже відсутня приватна власність на засоби виробництва. І земля, і головні засоби виробництва знаходяться у руках держави. Це призводить до того, що товарообмін у цих суспільствах відіграє другорядну роль, а основна робоча сила – селянство – експлуатується за допомогою державного примусу бюрократією, яка і виступає пануючим суспільним класом. Окремі органи первинного суспільства з часом зникли, проіснувавши деякий час паралельно з державними органами, так і не ставши державними інституціями, інші з них – були замінені державними, а треті продовжують існувати і сьогодні як недержавні суспільні інститути.

Рівно як методологія є вихідним поняттям у механізмі юридичного пізнання, так само і метод можна розглядати як вихідну базисну категорію методології. Під терміном “метод” розуміють спосіб пізнання явищ природи і суспільного життя. Продуктивність наукового пошуку, степінь і глибина пізнання реальної дійсності багато в чому залежить від методів, які використовуються дослідниками. Самі методи – продукт творчої, інтелектуальної роботи людини, вони нерозривно зв’язані з предметом вивчення. Складність, багатогранність, динамізм держави і права приводять до того, що окремі їх сторони, аспекти вивчаються багатьма юридичними науками. А будь-яка наука включає в себе пізнавальну діяльність людей, і чим продуктивніші результати дослідницької роботи, тим більше знань накопичує наука. Таким чином, заглиблюючись у теорію держави і права, маємо чудову нагоду здобути нові теоретичні знання і практичні навики юридичної науки, тим самим збагатити свій світогляд майбутнього правника, підняти ще на одну відмітку правосвідомість, збагатити правову культуру.

Цього вимагала людська природа, оскільки людина – це суспільна істота. При цьому слід мати на увазі, що поза межами колективу в окремої людини не було шансу вижити у середовищі, яке її оточувало. Окрема людина не могла себе прогодувати, захиститись від хижаків, від собі подібних тощо. Суть органічної теорії полягає в тому, що суспільство, його структура, механізм організації та функціонування тощо розглядається як щось аналогічне внутрішній побудові організму. Постійна погроза повстання ілотів і інших обставин привели до того, що Спарта стала аристократичною республікою з дуже твердими, навіть терористичними методами керування і збереженими значними пережитками первіснообщинного ладу. Жорстокість режиму, що проводив лінію на зрівняльність, сприяла, як би консервації існуючих порядків, не давала виникнути тій соціальній силі, яка могла б прискорити ліквідацію залишків родоплемінної організації.

Теорія держави і права, в цьому розумінні, відкриває нові закономірності, властиві державно-правовим явищам у нових соціальних умовах. Їх відкриття дозволяє по-новому поглянути не лише на сучасність, не тільки передбачити майбутнє, але й оцінювати минуле. Вони нібито висвітлюють те, що було здійснено раніше, дозволяють виявити новий зміст у тому, що передувало сучасності і що містить прообраз майбутнього. Теорія держави і права виконує, насамперед онтологічну функцію, призначення якої пізнати пояснити державно-правові явища, що досліджує теорія держави і права. Онтологічна функція властива кожній науці, бо вона у повному обсязі виражає основне призначення кожної науки – здійснення дослідження свого предмета й розкриття, пояснення результатів цього дослідження. Одною з найдавніших теорій походження держави є теологічна теорія.

Законами є лише такі акти, які безпосередньо приймаються або затверджуються шляхом проведення референдуму самим народом. Держава, за Руссо, – «умовна особистість», життя якої полягає в союзі її членів. Головною його турботою поряд з самозбереженням є турбота про загальне благо, про благо всього суспільства, народу. Величезну роль при цьому відіграють видаються закони, право. Розглядаючи державу як продукт суспільного договору, походження розумної волі народу, а точніше, як людське установа або навіть винахід, Руссо виходив з того, що кожна людина передасть в загальне надбання і ставить під вище керівництво загальної нулі свою особистість і всі свої сили. У результаті для нас всіх кожен член перетворюється в нероздільну частину цілого. Це колективне ціле, на думку Руссо, є не що інше, як юридична особа.

В одних, як у Китаї, рабство носило домашній, сімейний характер. В інших – Єгипті – було багато рабів, які поряд з общинниками вносили значний вклад в економіку. Однак, на відміну від європейського, античного рабства, заснованого на приватній власності, у Єгипті більшість рабів були власністю держави (фараона) чи храмів. Притаманний країнам, де явно домінувала приватна власність, яка встановлювала рівність власників, норми відрізняються більш високим ступенем формалізованності і визначеності. Метою даної роботи – виявити особливість походження держави і права.

Це призводить до ворожнечі, ненависті між людьми, боротьби між ними. І лише досягнення певної угоди, домовленості про розподіл суспільних ролей (одні керують, інші виконують їхні управлінські рішення) дають можливість уникнути постійних конфліктів. Унаслідок укладання суспільного договору люди визнають певну політичну владу та підкоряються їй. Інші бачать цю причину в бажанні людини захиститися від зовнішніх обставин. Кожний, хто дає згоду на суспільний договір, стає частиною цілого. При цьому, визнаючи над собою владу суспільства, особа в той же час не підкоряється нікому персонально, залишається вільною. Відомий американський правознавець Лон Фуллер є одним із найбільших сучасних представників природничо-правового напряму в теорії права.