Переклад оригінального тексту з іншої мови без посилання на джерело. Не допускається оповідь від першої особи, окрім множинної форми “ми” в деяких випадках (наприклад, у вступі та обговоренні результатів, коли треба підкреслити, що озвучена думка належить цілому колективу дослідників). Стилю також притаманні зрозумілість та чіткість, тому викладати матеріал необхідно послідовно, логічно, подавати інформацію смисловими блоками, а також додавати висновки. В цей же час відбувається подальше оформлення науки як соціального інституту, створюються перші європейські академії, наукові товариства, починається видання наукової періодичної літератури. У Західній Європі, долаючи опір богослов’я, йде процес нагромадження фактичного матеріалу в біології, робляться спроби розвитку елементів математики і дослідного природознавства (Роджер Бекон, Альберт Великий та ін.).

Основна увага звертається на логіку і точність викладу, від яких залежить рівень інтелектуальності наукових висловлювань. У науковому стилі, як і в офіційно-діловому, значною мірою реалізується інформативно-комунікативна функція мови. У науковому мовленні виявляються найбільш ціннісні пізнавальні надбання людства в кожній сфері його діяльності. З плином часу техніка наукової діяльності змінюється, розгортається і вдосконалюється.

Іноді, один і той же термін має різні значення через належність до різних наук. Особливі труднощі для перекладу викликають випадки, коли один термін має різне значення в залежності від приладу чи обладнання. Контекст є вирішальним коли мова йде про переклад багатозначного терміна. Будь-які відтворені в тексті наукової роботи оприлюднені твори мистецтва мають супроводжуватися зазначенням авторів та назви цих творів мистецтва (якщо вони відомі). У разі використання творів виконавського мистецтва слід зазначати також індивідуальних чи колективних виконавців (якщо вони відомі).

Зверни увагу на:

У науковій прозі широко представлені відносні прикметники, оскільки саме вони, на відміну від якісних, дають змогу з максимальною точністю визначати потрібні ознаки понять. Як відомо, від відносних прикметників не можна утворювати форми ступенів порівняння. Тому в текстах наукових праць, використовуючи якісні прикметники, надають перевагу аналітичним (складеним) формам ступенів порівняння, щоб витримувати однаковий стиль мовлення, використовуючи слова (най)більш, (най)менш. Фразеологія наукової мови також вельми специфічна. Основне призначення власне наукового підстилю — об’єктивувати наукові відомості й кінцеві результати аналітико-синтетичного перероблення даних. Цей підстиль збагачений інтернаціональними загальнонауковими термінами.

Вони повинні бути правильно побудовані, доповнюючи один одного. Такі пропозиції не мають головної дійової особи, питальна https://cheline.com.ua/news/iskusstvennyj-intellekt-v-meditsinskoj-otrasli-378643 форма відсутня. Лексика наукового стилю відрізняється від інших видів застосуванням узагальнюючих слів.

Особливості наукового тексту

Передова наука сприяла виробленню прогресивного світогляду, обґрунтуванню матеріалістичного погляду на світ. Наука є способом встановлення і усвідомлення об’єктивної істини. Цим вона радикально протистоїть релігії, містицизму, спекулятивним домислам. Утім система знань теології обмежена релігійною догматикою, а тому принципово відрізняється від наукового методу, й у західній філософії протиставляється науці. Основна функція наукового стилю — повідомлення. Твори, написані в цьому стилі, містять наукову інформацію, тому до нього ставляться жорсткі вимоги в дотриманні норм.

Оформлення цитувань і посилань у наукових роботах

Автор у роботі не повинен давати оцінку власним досягненням. Норми наукової комунікації суворо регламентують характер викладення наукової інформа-ції. У зв’язку з цим автору наукової роботи слід намагатися застосовувати мовні конструкції, що виключають вживання особового займенника першої особи однини «я». На сьогодні ста-ло неписаним правилом, коли автор роботи виступає в множині та замість «я» вживає займенник «ми», що дозволяє висловити свою думку як думку певної групи людей, наукової школи або наукового напряму. І це цілком виправдано, оскільки сучасну науку характеризують такі тенденції, як інтеграція, колективна творчість, комплексний підхід до вирішення про-блем.

Науковим характером зумовлено використання термінів; виклад чіткий та послідовний; кожне твердження розкривається та містить додаткову інформацію. Якщо в тексті часто використовується якийсь термін (або не один), при першому його згадуванні в дужках достатньо вказати відповідну абревіатуру, і далі вживати тільки її. Літературною мовою в її науковому стилі здебільшого виражається теоретично й практично перевірена інформація. Знання усвідомлюються тим повніше, чим освіченіша і зацікавленіша в їх засвоєнні особа — реципієнт (лат. recipens — той, що одержує). Дослідження минулих, історично не засвідчених етапів розвитку синтаксичної структури споріднених мов базується в першу чергу на попередньо зібраних і вивчених історичних даних відповідних мов. Завдяки тому, що в межах наукового стилю їхніх праць відбувається взаємодія решти функціональних стилів мови – публіцистичного, ділового, художнього, – вони й досі цікаві для дослідників різних профілів.